Легендарний і славний шлях лісгоспу

Чернігівське лісове господарство відзначило 85-річчя з дня заснування

 

У кожного лісового господарства Сіверського краю, як і в кожної людини, є своя життєва біографія, свій життєпис, в котрому, наче в краплині вранішньої роси, віддзеркалюються етапи розвитку і становлення господарства в різні історичні періоди, невіддільні від історії рідного краю, а також славні і звитяжні справи багатьох поколінь лісівників.

Другого липня у ДП «Чернігівське лісове господарство» відбулися урочисті заходи з нагоди 85-ї річниці з дня заснування цього лісогосподарського підприємства. Воно має багату історію і веде свій родовід ще з 1936 року.

Перші ж державні лісові господарства на Чернігівщині, як відомо, почали створюватися ще в 20-ті роки минулого століття.

За вісімдесят п’ять років кілька поколінь працівників лісгоспу висадили тисячі гектарів нових лісів, створили міцну базу для розвитку лісівництва, сформували цілі лісівничі династії.

На свято до лісівників-ювілярів завітали почесні гості: начальник Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства Сергій Аніщенко, голова обкому профспілки працівників лісового господарства Наталія Кудласевич, голова Чернігівського обласного Товариства лісівників України Олександр Жук, ветерани лісгоспу.

Вітаючи лісівників, гості щиро бажали їм подальших успіхів, процвітання та добробуту всім працівникам та їхнім родинам, а також  сердечно дякували колективу за безкраї зелені лісові масиви – ці своєрідні легені нашого краю і неповторну лісову красу, якою славиться наше Придесення.

Кращих працівників підприємства та сивочолих ветеранів, а також тих, хто пропрацював у господарстві багато років, відзначили Почесними грамотами та іншими відзнаками.

Про історію лісгоспу у своїх виступах говорили начальник Чернігівського ОУЛМГ Сергій Аніщенко та директор лісгоспу Юрій Ревко. Вони згадали найбільш яскраві сторінки з історії становлення Чернігівського лісового господарства – найбільшого в Чернігівському обласному управління лісового та мисливського господарства. Бо навіть після певного розукрупнення (частина лісництв відійшла до інших лісгоспів) територія лісового фонду не має рівних серед сусідніх лісових господарств.

На становленні і розвитку колективу значною мірою позначився, так би мовити, географічний фактор «столичного» підприємства: тут оперативніше акумулюють свіжі ідеї та погляди на ведення лісового господарства, глибше засвоюють уроки минулого. Хоч часом вони і гіркі. Проте і гіркий досвід іноді буває повчальнішим за позитивний.

От, наприклад, наприкінці позаминулого століття драматичні події та випробування випали на долю лісівників не лише Чернігівщини. Тоді якраз  набрали катастрофічних масштабів вирубки лісів. У 1856 році загальна площа лісів Чернігівської губернії становила (за календарем Боде) понад 965 тисяч десятин, за обліком 1883 року – 645, а в 1893 році – 12 тисяч десятин. Великі лісові дачі залишилися на той час лише у північній частині губернії та в межиріччі Дніпра і Десни.

Надмірне обезліснення земель супроводжувалось ерозією ґрунтів, обмілінням річок і найстрашнішим – утворенням рухомих пісків на зрубах соснових гаїв. Піски нестримно насувалися на орні угіддя, засипали навколишні села. Схоже, природа мстилася тодішнім недолугим господарникам за бездумне, злочинне втручання в її споконвічні права  заради власної наживи.

Боротьба з такими недругами лісу і породженою ними стихією стала предметом гострих дебатів на Всеросійському з’їзді лісовласників та лісогосподарств, який терміново зібрався в Києві в 1893 році. Найбільш освічені й прогресивні представники лісової галузі та громадськості виступили за створення серед місцевого населення контингенту спеціалістів-лісівників.

Передбачалися дві ланки професійного навчання. Нижча ланка готувала лісових кондукторів (у сучасному вимірі це майстри лісу) з дітей місцевих селян. Вища ланка – лісничих та лісових ревізорів, які навчалися під егідою Санкт-Петербурзького лісового інституту. Туди йшли набувати знань діти з більш заможних, дворянських сімей.

Саме з цією метою – клин клином вибивають – у 1895 році утворилася Пакульська лісова школа, бо Пакуль тоді вважався епіцентром розгулу стихії. Школа, де навчалися переважно діти з навколишніх сіл, працювала в урочищі Ревунів Круг.

Тут залишилася ще й по дотепер жива пам’ять про ті часи – добротний ліс на терені Ревунівського лісництва, виплеканий учнями Пакульської лісової школи. Ветеран Чернігівського лісгоспу, колишній інженер лісового господарства Віктор Титович Каранда назвав цю чудову спадщину школи еталоном зразкового ведення лісового господарства.

Високий професіоналізм, риси вагомого досвіду випускників Пакульської школи і нині проглядаються майже в усіх колективах господарства. Недаремно у Чернігівському держлісгоспі найбільше об’єктів та територій природно-заповідного фонду, куди входять, як правило, високобонітетні, елітні насадження.

Багаті на такі об’єкти масиви Березнянського лісництва, де працював багато років лісничим заслужений працівник сільського господарства України Михайло Степанович Циганок.

515 гектарів займає Камаретський державний заказник республіканського значення. Тут, на правому березі Десни, серед мальовничих озер – місце поселення однієї з найбільших в Україні колоній бобрів, прижилися й рідкісні чорні лелеки, водяться благородні олені, лосі, дикі свині, кози…

Понад 35 років тому за рішенням Міністерства лісового господарства щодо організації та розвитку лісової селекції і сортового насінництва в Березнянському лісництві закладено клонову насіннєву плантацію сосни загальною площею понад 45 гектарів. Цей захід спрямований на масове виробництво високоякісного лісового насіння, а відтак – на підвищення продуктивності лісів. Тому будні Березнянської насіннєвої плантації – у полі зору і повсякденної уваги керівництва та спеціалістів господарства.

Проте не все і не завжди складається так, як хочеться. Давно назріла і навіть перезріла потреба у реформуванні лісової галузі. Сьогодні це головний біль спеціалістів у кожному держлісгоспі.

Чернігівський лісгосп – один із найстаріших в об’єднанні колективів. А значить, чи не найбагатший на добрі традиції, фундаторами яких виступають насамперед ветерани, люди, котрі присвятили все трудове життя лісу, зріднилися з ним.

Добрими і вдячними словами згадують і нині директорів – Василя Федоровича Новодіда, Віктора Романовича Буйденка та Сергія Миколайовича Мотрича. А також головного лісничого Сергія Сергійовича Бондарчука, інженера лісового господарства Віктора Титовича Каранду, інженера з лісовідновлення Валентину Володимирівну Дубінську, лісничих  Михайла Степановича Циганка, Михайла Юхимовича Багатюка, Василя Пилиповича Руденка та Григорія Васильовича Панька. Не забувають сучасні господарі лісгоспу і помічника лісничого Ольгу Іванівну Циганок, бухгалтерів лісництв  Ольгу Іванівну Шапку, Марію В’ячеславівну Рогову та Олександру Михайлівну Головач, Наталію Анатоліївну Федяй. У пошані і майстер лісу Валентин Іванович Кахерський, вальник лісу Олександр Васильович Моргун  та багато працівників інших професій.

На завершення урочистостей начальник Чернігівського ОУЛМГ Сергій Аніщенко, вітаючи трудовий колектив Чернігівського лісового господарства з 85-річним ювілеєм, наголосив: «На нашу долю випали непрості умови реформування галузі. Але ваш високий професіоналізм, мудрий господарський підхід, переконаний, допоможуть вирішити будь-які проблеми. Отож кожному бажаю перемог у нашій спільній роботі, наснаги на нові трудові звершення, процвітання лісівничої справи, щоб наша праця була гідно поцінована державою і українським суспільством».

Наприкінці урочистих заходів усі учасники сфотографувалися на пам’ять і побажали один одному зустрічі на 90-річному ювілеї лісгоспу.

 

Микола Тищенко, Чернігівське ОУЛМГ

Lisy

Lisy

Lisy

Lisy

Lisy

Lisy

Lisy

Lisy

Lisy

Lisy

Мапа

Погода у Чернігові
Календар
Лютий 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
26272829  
© 2024 Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства