Ліси Придесення – батьківщина всієї української рекреації
Глобальне потепління, прогнози синоптиків про нинішнє надто спекотне літо і про подальші природні катаклізми з аномальним підвищенням температури, коли люди шукають прихистку від палючого сонця на природі – під шатами лісів або біля води доводять, що особливого значення для культурного і змістовного відпочинку на природі набуватимуть рекреаційні пункти. Як для міських жителів, так і для подорожуючих – туристів, водіїв-далекобійників і всіх, хто перебуває в дорозі.
Що ж означає поняття рекреація, рекреаційні пункти? У перекладі з латинської це означає «відновлення сил». Отже рекреація спрямована на відновлення духовного та фізичного потенціалу активної діяльності людини.
Подорожуючи, наприклад, жвавою автотрасою до Ніжина, помічаємо обіч шляху чудове місце для відпочинку і щит з інформацією про господаря цього затишного куточка природи. Це Вертіївське лісництво.
Варто пригадати, що у далекі тепер вісімдесяті роки минулого століття саме тодішній очільник чернігівських лісівників Йосип Михайлович Райчинець та директор Ніжинського держлісгоспу Григорій Миколайович Берізка (їх вже немає серед нас) започаткували рекреацію. Мали на меті привчати сільських і міських жителів до культурного, змістовного відпочинку на природі. Тодішні керівники Чернігівщини навіть провели семінар-нараду, ставлячи за приклад започаткування цивілізованого відпочинку місцевого населення в лісі.
А невдовзі на базі Ніжинського лісогосподарського підприємства відбувся і семінар республіканського значення. Йшлося вже про будівництво рекреаційних пунктів в усій Україні. Ніжинці тоді демонстрували свої перші, щойно створені місця повноцінного відпочинку. Отже, можемо стверджувати, що саме ліси Придесення стали батьківщиною всієї української рекреації.
З того часу минуло понад тридцять років. Рекреаційні пункти нині є у всіх держлісгоспах Чернігівщини. Вони розташовані і на магістралях Київ—Санкт-Петербург, Київ— Суми, Київ — Чернігів — Грем’яч, і на місцевих трасах, і на дорогах, що з’єднують села.
Гарно обладнані такі місця відпочинку у Холминському, Добрянському, Остерському, Семенівському, Новгород-Сіверському, Борзнянському держлісгоспах. Але попереду і зараз ніжинські лісівники – родоначальники всієї української рекреації.
Наявність рекреаційної складової Чернігівського ОУЛМГ нині така: маємо чотири рекреаційно-оздоровчі комплекси: у ДП «Борзнянське лісове господарство» – один, у ДП «Добрянське лісове господарство» – два, в Остерському лісгоспі – один, в Ніжинському – десять, у Прилуцькому- вісім і в Холминському – сім.
Обладнані ще й місця для відпочинку площею понад півгектара, працює виїзна торгівля на «Голубих озерах» у ДП «Добрянське лісове господарство» та в ДП «Борзнянське лісове господарство».
Загальна площа лісової рекреації вже понад 20 гектарів.
Щороку управління витрачає чимало коштів на підтримання рекреаційних пунктів у належному стані. Їх обслуговування — додаткова турбота працівників лісової галузі. І хоча турбота додаткова, неоплачувана, але люди, які присвятили своє життя лісовому господарству, ставляться до неї відповідально.
Крім того, що на рекреаційних пунктах передбачено комфортний короткочасний відпочинок, вони мають ще й певне виховне значення. Бо справді незручно якось викидати пакет з-під молока, обгортку від морозива чи пляшку з-під мінеральної води або пива на зелений газон, якщо за якийсь десяток метрів стоїть бетонний круг з написом «Для сміття».
Та не будемо ідеалізувати наших подорожніх. Буває, що вони викидають непотріб і на траву, і в альтанках сміття залишають, і на кострищах биті пляшки можна побачити. Але така вже доля господарів лісу — пильнувати зелене багатство, принагідно привчаючи бережно ставитися до нього.
За інформацією Чернігівського ОУЛМГ
