Лісництво на околиці держави
Рубізьке лісництво на фоні своїх колег має ряд специфічних особливостей. Це одне з найвіддаленіших від центру лісництв, яке має найбільшу протяжність вздовж державного кордону України й охоплює землі від Ільмівської сільради до Сеньківки й Полісся у Городнянській громаді. Значні відстані між лісовими масивами разом з чималими площами – близько п’яти з половиною тисяч гектарів – створюють непрості умови для господарювання. Однак, попри всі об’єктивні труднощі, місцеві лісівники справляються з усіма виробничими завданнями силами невеличкого колективу з 22 співробітників.
– Колектив у нас переважно чоловічий, тому й серйозний. Дві жінки, які працюють у лісництві, зайняті офісними справами. У лісі працюють виключно чоловіки. У колективі вдало поєдналися молодість і досвід. Старожилів у нас всього двоє – Володимир Кобзар та Ігор Смикун, молодих майстрів лісу троє – Андрій Кривошей, Віталій Шабуня та Олександр Сизоненко, решта – досвідчені лісівники у самому розквіті сил. Всі – професіонали своєї справи, при цьому молодь допомагає нам оволодівати сучасними технологіями, а ветерани – підходити до справ мудро та виважено, – розповів лісничий Рубізького лісництва Валентин Реуцький.
Непрості виробничі питання лісівникам у Рубізькому лісництві доводиться вирішувати щодня й не тільки внаслідок свого прикордонного положення чи наявності аж двох заказників на території лісництва. Часто доводиться відповідати й на виклики сучасності, підлаштовуватись під мінливе законодавство, доводити «екологічно» налаштованим дачникам з великих міст правильність рубок і відновлювальних насаджень, вирішувати силу-силенну інших щоденних задач.
Однак основні сили й частку своєї душі лісівники вкладають у відтворення та збереження лісу. Відтворюють ліси з огляду на місцеву специфіку. Саджанці сосни та ялини вирощують у коробах, а от для майбутніх дубняків створено спеціальний розсадник для вирощування посадкового матеріалу. Щоправда, чистих дубняків тут не створюють – не дозволяють умови зростання, а створюють змішані насадження, запевняють: так надійніше приживаються культури.
Не менше турбот і навколо збереження лісу. І якщо з крадіями та браконьєрами тут розібралися давно, то з короїдом упоратися важче. Та рубізькі лісівники рук не складають і борються зі шкідниками як можуть. Так само важко дається й протипожежна безпека. І хоч лісових пожеж тут не траплялося вже кілька літ поспіль, щороку прокладаються сотні кілометрів мінералізованих смуг, а власна пожежна охорона – на варті щодня.
У такому насиченому ритмі праці й життя лісівники лишаються небайдужими й до прекрасного. На подвір’ї лісництва вони створили справжню казку за допомогою різьблених арок, чудернацьких майданчиків та альтанок зі звивистими доріжками посеред справжнього саду з екзотичних та декоративних рослин.
– Нещодавно ми завершили реконструкцію й офісу лісництва, створили спеціальний учбовий зал на другому поверсі адмінбудівлі, тепер працюємо над «екологічною стежиною» для учнів місцевої школи. Звичайно, всі ці капітальні роботи проводяться за підтримки керівництва ДП «Городнянський лісгоп», – не без гордості пояснив Валентин Реуцький.
Натхненний відродженням лісництва, до творчості долучився навіть охоронець Михайло Дем’яненко, який взявся виготовляти різьблені арки під стенди для «екологічної стежини». Виявляється, можна творити й розвиватись навіть на околиці країни, було б тільки бажання.
П. ДУБРОВСЬКИЙ
На знімку: лісничий В.РЕУЦЬКИЙ з майстрами лісу А.КРИВОШЕЄМ та В.КОБЗАРЕМ біля короба із саджанцями майбутніх новорічних ялинок, садиба Рубізького лісництва.
