Необхідне більше порозуміння поміж лісівниками і територіальними громадами

Нині у громадах і земельних комісіях місцевих рад, серед лісівників і всіх, хто відповідає і вболіває за екологічну безпеку нашого краю, обговорюється доля самосійних лісів і малопродуктивних для успішного сільськогосподарського виробництва земель колишніх колгоспів.

Як відомо, Верховною Радою України ще 28 квітня 2021 року прийнято Закон України № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набрав чинності 27 травня 2021 року.

4 липня в Чернігівській обласній військовій адміністрації відбулась нарада на тему: «Стан використання самозаліснених земельних ділянок на території Чернігівської області». За її підсумками начальник Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Сергій Аніщенко ініціював питання звернення філій ДП «Ліси України» до сільських, селищних, міських рад з приводу передачі самозаліснених і придатних до заліснення земельних ділянок в постійне користування, враховуючи клопотання, які подавались до територіальних громад області протягом минулих років.

Директор філії «Ніжинське лісове господарство» ДП «Ліси України» Андрій Данько повідомляє:

– У територіальних громадах Борзнянщини, Прилуччини і Ніжинщини – найменша лісистість. І тому лісівники філії «Ніжинське лісове господарство» ДП «Ліси України», керівництво цих громад, депутати ведуть активну роботу щодо передачі земельних ділянок у постійне користування лісогосподарським підприємствам.

Філія «Ніжинське лісове господарство» ДП «Ліси України» вже отримала витяги з державного реєстру речових прав на надані земельні ділянки, непридатні для сільськогосподарського виробництва: всього на 337 гектарів. Найбільше – Комарівська територіальна громада – на 124,4 гектара. Варвинська – на 69,4 гектара, Сухополов’янська – на 61,6 гектара, Срібнянська – на 46,5 гектара, Борзнянська – на 21,8 гектара. Також нам виділено 72,7 гектара земель запасу для лісорозведення.

А головний лісничий філії «Ніжинське лісове господарство» Юрій Головченко доповнює:

– Звернулися з клопотанням про виділення земель для лісорозведення до територіальних громад. У Варвинської територіальної громади просимо 281 гектар, а у Малодівицької – 30 гектарів. У Малодівицькій 10 гектарів вже самозаліснились. У Сухополов’янській – 126,6 гектара.

Голова Комарівської територіальної громади Віктор Бондаренко інформує:

– Самозаліснених земель передано ніжинським лісівникам, а саме Берестовецькому лісництву, 124,5 гектара, та 63,5 гектара – місцевому комунальному підприємству «Комфорт». Є ще у нас дві тисячі гектарів земель запасу. Будемо працювати над тим, щоб і ці землі потрапили в надійні професійні руки лісівників і аграріїв, які вміють працювати на землі. Тож саме від місцевих депутатів залежить, яким буде розподіл цих двох тисяч гектарів земель запасу.

Лісничий Берестовецького лісництва Микола Пастернак теж підтримав колег щодо проблеми самозаліснення.

– Такий подарунок самої природи – самосійні ліси – треба використати сповна. Ще років п’ятнадцять тому нам було передано сорок гектарів колишніх колгоспних земель. Ті перезволожені ділянки ми засадили деревами, і тепер там росте чудовий вільховий ліс, який принесе багато користі людям.

Біолог-мисливствознавець з сорокарічним стажем із Борзни, член міжнародної організації з охорони та захисту птахів «BirdLife», засновник одного з перших в Україні приватного мисливського господарства «Великий бір» Петро Ярмоленко вже впродовж десяти років веде боротьбу за порятунок наших малих річок і Десни, флори та фауни придеснянських лугів і самосійних лісів.

– Я переконаний: треба бити на сполох, рятувати ліси і, зрештою, нас самих від свавілля аграріїв. Адже навколишні луки, де колись випасали худобу, заготовляли тисячі тонн запашного сіна, зараз повсюдно переводять у землі сільськогосподарського призначення, розорюючи до самих берегів річок і засіваючи заплави кукурудзою. «Освоєні» таким чином землі підприємці байдуже труять гербіцидами, від чого гинуть тварини. А нинішнього року сама природа повінню помстилася за таке зневажливе ставлення до неї. Бо ці брудні води Десна понесла до столиці.

Беззаперечно, екологічна безпека держави – одна з головних її цінностей. Якщо ми йдемо до Європи, то й рівень екологічної безпеки на Чернігівщині має стати європейським. А там бережуть кожне деревце, кожну квітку і травинку. Дбають про те, щоб залишити нащадкам квітучу країну, яка б милувала око і радувала всіх її громадян. Тож щоб досягти справді європейського рівня такої безпеки у нашому Сіверському краї, багато залежить від справді державницької позиції територіальних громад, депутатів місцевих рад.

За інформацією Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства