«Срібні» пожежники
ДП «Остерський військовий лісгосп» Чернігівської області вибороло «срібло» у конкурсі Товариства лісівників України на кращу протипожежну діяльність державного підприємства за 2020 рік. Втім, як зізнаються чернігівці – це «срібло» для них на вагу золота. Хоча лісгосп є цивільним, вони справедливо іменують себе «військовим». Адже поруч із угіддями лісгоспу військові полігони та частини навчального центру «Десна». Це накладає величезний відбиток та відповідальність на лісівників. Отже, який рецепт успіху та які новинки застосовують у ДП «Остерський військовий лісгосп» у боротьбі із вогняною стихією, нам розповів його директор, науковець, раціоналізатор, кандидат сільськогосподарських наук Володимир Брайко.
– Коли у серпні 2017 року я очолив лісгосп, ситуація була плачевною. На папері – п’ять лісництв, а «на ділі»… З пожежної техніки – лише автоцистерна «ЗІЛ-131», якій вже було 45 років, та пожежний модуль на базі «ГАЗ-66». Ще один пожежний автомобіль доживав віку у гаражі. Довелося розпочинати дуже швидкі реформи. Замість п’яти лісництв були створені три «живі» – із рівномірним розподілом площі та персоналу, – розповідає Володимир Брайко. – Довелося наново відбудовувати інфраструктуру. Наприклад, у нашому Карпилівському лісництві ми з нуля збудували службові приміщення, зокрема, й господарчі, оснастили протипожежним інвентарем та технікою. На території саме цього лісництва розташовані військові полігони, постійно тривають навчання, тож пожежна безпека має бути тут на найвищому рівні.
Так само була рівно розподілена між цими трьома лісництвами вся техніка. У самому лісгоспу створили базу, звідки в разі потреби надавали транспорт та технічні засоби до лісництв. Саме на цій базі відновлювали автомобілі та іншу техніку. Деякі ми теж ставили на колеса «з нуля».
Паралельно зробили ще один дуже важливий крок. Це теоретична підготовка персоналу з питань протидії лісовим пожежам та іншим надзвичайним ситуаціям, які можуть виникнути у природних умовах. Учились керівники лісництв, інженери, майстри лісу, державна лісова охорона. Я теж вчився. Загалом, у лісгоспі працюють 75 співробітників. З них 20 – саме державна лісова охорона. Є ще добровільна пожежна дружина, куди входять 48 працівників. Я хочу відзначити наших працівників: Романа Карамелю, Володимира Шишенка, Артема Шамраєва, Анатолія Жабинця. Щиро вдячний їм усім та пишаюсь, що працюю у такому злагодженому, дружному, міцному та бойовому колективі.
– Що саме вивчали та вивчають ваші працівники у рамках цього спецкурсу?
– Звісно, підготовка фахівців лісової справи обов’язково передбачає вивчення захисту лісу від пожеж. Але ми пішли глибше. З азів розбирали, що таке пожежа, які хімічні процеси і основи горіння, які природні та рукотворні речовини та матеріали найбільш вогненебезпечні і навпаки та чому. Навіть багато досвідчених наших працівників, маючи не один рік служби за плечима, дізнались про такі тонкощі вперше. Обов’язково вчили психологію поведінки людини в умовах надзвичайної ситуації – що можна, а що категорично не можна робити, як побороти розгубленість, страх, паніку. Вивчали й як надати долікарську допомогу постраждалим.
Ми вивчали, що таке лісова пожежа – низова, верхова, ознаки, загрози, масштаби збитків. Як її вчасно виявити, локалізувати та остаточно загасити, тактику дій. Як відрізнити підпал сухої трави від масштабної пожежі. Причини виникнення та профілактика. Що робити, якщо не вдалося відразу оперативно загасити вогонь? Алгоритм дій, якщо біда сталася в угіддях інших лісогосподарських підприємств. Алгоритм збору персоналу у випадку лісової пожежі та надзвичайної ситуації. Багато занять провів вчений-піролог, професор НУБіП Сергій Зібцев. Ми вивчали український і світовий досвід. У 2019 році наш лісгосп відвідав на запрошення пана Зібцева голова Глобального центру моніторингу пожеж Йохан Георг Голдаммер. Цей досвід просто безцінний. Він високо відзначив рівень підготовки наших співробітників, особливо оперативність, зазначивши, що добровільна дружина на рівні.
Звісно, крім теорії є практика. Постійні тренування, навчання за участю рятувальників, військових, інших структур та органів влади. Навчальні тривоги, збори особового складу і так далі. Це теж невід’ємна складова гарної підготовки персоналу.
– А як ваш колектив відновлював спецтехніку для боротьби з лісовими пожежами? Які цікаві зразки техніки зараз є у підприємстві на озброєнні?
– Так, я вище розповідав, що почав із трьох автомобілів, один із яких був несправний. Але зараз, завдяки важкій праці, у нас уже 14 автомобілів та тракторів, що пристосовані до гасіння лісових пожеж. Я щиро вдячний начальнику гаража Миколі Трояну, електрозварювальнику Євгену Лановцю, старшому майстру Олександру Миненку за всі ті зусилля, що вони доклали.
Був у нас старий «ГАЗ» – асенізатор, що вже готувалися здати на металобрухт. Але завдяки золотим рукам наших майстрів, це зараз потужна цистерна із мотопомпою. Був старий причеп від «КамАЗа». Хлопці полагодили його, встановили цистерну ємністю 11 кубів та мотопомпу. 11 кубів води – це ємність відразу трьох пожежних автоцистерн. Тепер цей причеп можна причепити до будь-якої важкої машини чи лісовоза та їхати туди, де вирує пожежа. З цистерни можна заправляти водою пожежні автомобілі та самостійно гасити вогонь. На командно-штабних навчаннях та в бою ці автомобілі та механізми спрацювали на відмінно!
Старенький трелювальний трактор «ТДТ-55» віком теж більше 40 років, доживав свій вік на господарстві. Хлопці капітально відремонтували двигун та ходову частину, зробили захисні грати на кабіні, «взули» нові гусениці. Встановили спереду могутню міцну лопату-ковш, як на армійському важкому тягачі. Три місяці працювали над ним. У результаті маємо надпотужний всюдихід, що може оперативно прогорнути мінералізовану смугу, розчистити завали гілля або стовбурів дерев для під’їзду пожежних машин та й доправити екіпаж туди, куди й пожежні автомобілі не зможуть дістатись. Наприклад, до торф’яних боліт. Зараз ще вдосконалюємо його, хочу встановити й цистерну та мотопомпу. Буде ніби своєрідний пожежний танк.
Є у нас ще ємності, що чіпляються на причеп до звичайних тракторів. Їхня місткість – 4,5 куб. м води. Стільки води, зазвичай, перевозять два пожежні автомобілі. В разі біди майже вся наша техніка може виконувати протипожежні функції. Безпосередньо пожежних машин зараз дві. Одна 1985, інша 1974 року випуску. Обидві на ходу, повністю оснащені та укомплектовані. Вони міцні та надійні. Ми укомплектували їх пожежними рукавами діаметру 38 та корейськими керованими брандспойтами. Є й вісім мотоциклів для патрулювання лісової охорони. Пристосували й «УАЗи»-«Фермери» для гасіння невеликих пожеж.
– Які ще засоби боротьби із лісовими пожежами застосовує ваш колектив?
– У наших угіддях є 11 пожежних водойм. Усі вони заповнені водою, туди прокладені шляхи для швидкого під’їзду пожежних автівок. А ще ми встановили цистерни великої місткості у місцях, де водойм немає. Ці цистерни завжди заповнені водою. Це наш недоторканий запас. У разі біди пожежники можуть там оперативно заправитись, а не шукати десь далекі джерела водопостачання.
Є дві спостережні вежі заввишки 48 метрів. Одна – у Десні, інша у тому ж Карпилівському лісництві. Звідти цілодобово ведеться моніторинг. Уся інформація з відеокамер передається до кожного лісництва та адміністрації лісгоспу, де постійно чергують наші працівники. Плануємо встановити й третю вежу. Видимість із кожної вежі близько 15–20 кілометрів. Тож ми маємо можливість моніторити й ситуацію в угіддях наших колег. За азимутом можна точно визначити координати місця, де сталася пожежа.
У кожного з наших працівників на мобільному телефоні є електронна карта угідь, є й датчик GPRS. Тож у разі надзвичайної ситуації ми бачимо місце, де сталася пожежа, та можемо оперативно скерувати туди всі сили та засоби. Є 40 радіостанцій для оперативного зв’язку та спеціальні «тривожні» ранці з аптечками та допоміжним обладнанням. У кожному лісництві є теж мотопомпи, хлопавки, шанцевий інструмент тощо.
– Рівень укомплектованості вашого підприємства, дійсно, вражає. Але ж це обійшлося вам у копійчину?
– За ці три роки ми витратили на протипожежне оснащення та ремонти загалом мільйон гривень. Усе лише за кошти нашого підприємства. Так, досить дорого та важко. Але збитки від навіть невеликої пожежі набагато більші та гірші, аніж ці витрати. Тут економити не можна. Бо на кону і надзвичайно цінний ліс, і головне – життя та здоров’я наших співробітників. До речі, усі вони застраховані.
– Ви працюєте у таких екстремальних умовах лише у теплу пору року?
– Ні. Фактично пожежонебезпечний період у нас триває цілий рік. Бо навіть узимку, у холоди без снігу, у наших соснових лісах є висока суха трава. Із нашими лісами межують п’ять сіл, зокрема, досить великі, а ще селище Десна, військове містечко. До речі, ми ж у разі біди виїжджаємо на пожежі до населених пунктів. От 1 січня 2020 року була пожежа у селі, що територіально ближче до нас, аніж до місцевої рятувальної частини. Наші хлопці виїхали та загасили вогонь. А зараз додамо малосніжні зими, посушливі літо та осінь, висихання водойм та річок.
На військовому полігоні постійно тривають навчання, зокрема, із бойовими стрільбами. Тому ми наготові й взимку, й влітку. За три роки мого керівництва у лісгоспі загасили майже 120 пожеж різного роду – лісових, торф’яних, поблизу населених пунктів. Багато пожеж трапилось під час військових навчань або стрільб. До речі, загрозу становили й снаряди, що не вибухнули. На жаль, з 2017 року вогонь таки знищив та пошкодив сумарно 58 гектарів лісу. Недаремно я завжди казав та кажу, що ми живемо та працюємо наче на діжці з порохом.
– Наведіть, будь-ласка, приклади пожеж, що вдалося побороти завдяки високому рівню підготовки і технічного оснащення ваших працівників? Яка пожежа була найважчою?
– У 2018 році горіло тактичне поле – 30 гектарів верхової пожежі, яку ми зупинили лише на кордоні нашого лісу. Коли горів військовий полігон у 2019 році, зупинили стіну полум’я майже за 50–100 метрів від Державного лісового фонду. Минулого року була дуже резонансна пожежа у сусідів. Тоді вогонь зупинили метрів за 500 від наших лісових угідь. Ваше видання про це вже детально повідомляло не раз.
Нелегким стало для нас відрядження на Луганщину восени минулого року. Тоді ми разом із колегами із інших областей дружно поїхали зведеним загоном допомагати луганчанам. От там й стала у нагоді підготовка наших працівників. Наші лісівники Володимир Шишенок, Анатолій Погребняк, Артем Шамраєв працювали в одному з найважчих місць неподалік лінії фронту. Хлопці розповідали, що чули постріли. Це ж війна. До речі, саме там на фугасі підірвалась пожежна машина із луганськими лісовими пожежниками.
Наші хлопці гасили лісову пожежу на визначеній ділянці. І от різкий спалах вогню, пожежа набирає сили, стає верховою. Вогонь обрушився на наш автомобіль. Завдяки відмінній підготовці і знанням наші працівники вивели машину з вогню а самі не постраждали. На жаль, автомобіль таки вийшов з ладу. Втім, вдома ми його відновили, і зараз він знову в строю.
Щиро дякую директору ДП «Станично-Луганське ДЛМГ» Сергію Чигринцю за допомогу в евакуації машини і небайдужим сільгоспвиробникам ПП «Агрофірма» с. Нижньотепле, які забезпечили житлом і їжею наших працівників. От так життя довело вірність того шляху, який ми обрали і яким зараз впевнено йдемо.
Анатолій МЕЛЬНИК,
фото Миколи ТИЩЕНКА, пресслужба Чернігівського ОУЛМГ
