Тепло серця
… А воно, його турботливе і неспокійне серце, що сповнилось любов’ю до лісу з молодих ранніх літ ще в рідному селі Липне Ківерцівського району на Волині, ось вже лунко відстукує його 50-річчя з дня народження 22 лютого.
Оця любов до лісу і привела хлопця з Волині у Добрянський лісгосп ще два з половиною десятки років тому на посаду лісника Олександрівського лісництва Ріпкинського району на Чернігівщині.
Тямущого і дбайливого молодого лісівника помітили в Добрянці, де розуміються «на кадрах» і вміють їх навчати та готувати для самовідданої і сумлінної праці на нелегкій лісовій ниві. І вже «світило» молодому ліснику підвищення, та солдатська сурма покликала юнака в армійські шеренги. Відслужив з честю і повернувся до того ж Олександрівського лісництва, де і розпочинав стаж. Але вже з підвищенням – довірили звільненому в запас ліснику значно відповідальнішу посаду – контролера лісозаготівельного виробництва Добрянського лісгоспу. На цій клопітній посаді, як мовиться, «без відриву» закінчив і Національну аграрну академію за спеціальністю лісове господарство.
А після здобуття вищої професійної освіти – нові випробовування – майстром лісу в отому ж рідному Олександрівському лісництві. Не зачванився, що вже з дипломом інженера-лісівника лише в майстрах доведеться служити лісові. Бо переконаний – справжня вірність йому не посадами визначається, а сумлінням і честю цієї нелегкої професії…
Ось і не забарилася перша «командирська» посада – лісничого Олешнянського лісництва ДП «Добрянське лісове господарство», яке тоді очолював добре знаний серед колег заслужений лісівник України Іван Горохівський. «Школа Горохівського» багато важила, бо коли Івана Олексійовича покликала вища посада, він держлісгосп передав у надійні руки свого молодшого колеги Миколи Сороки. А коли не завжди прихильна до принципових лісівників найвищої професійної проби доля знову повернула на попередню посаду – лісничого Олешнянського лісництва, в якому і зустрічає славне півстоліття з дня народження.
Сьогодні, користуючись заслуженою повагою і високим авторитетом серед колег, Микола Григорович постійно дбає про лісівниче поповнення з середовища шкільної молоді, охоче ділиться досвідом з молодими спеціалістами.
Серед трудових нагород лісничого Миколи Григоровича Сороки є не одна почесна грамота – як управління, так і держпідприємства, заохочувальні відзнаки Держлісагентства України, медаль «За працю і звитягу». А у 2015 році трудову доблесть лісничого Миколи Сороки увінчало Почесне звання «Заслужений лісівник України», яке він заслужив своєю трудовою звитягою і високим професіоналізмом.
Тож нехай не остигає тепло Вашого серця, Миколо Григоровичу, ще довгі-довгі роки, нехай злагодою і добром повняться трудові здобутки колективу лісництва, а щастя і мир не обминають жодного обійстя і в Олешні, і в Ріпкинському районі, на рідній Волині, по всій Україні.
Лісівники Чернігівщини
