Володимир Брайко: «Живемо, як на пороховій бочці, але труднощам і викликам протиставляємо сумлінність і фаховість кожного лісівника»
Нинішня малосніжна зима і посушливий початок весни, відсутність повені в річках Придесення і зневоднення боліт та заплав загрожують передусім підвищенням рівня пожежної безпеки в наших лісах. А якщо врахувати ще й складне фінансове становище в лісгоспах, викликане податковим навантаженням, то стає зрозумілим, наскільки проблематичним для лісгоспів є належне протипожежне забезпечення підприємств. Як ця справа організована в найбільш тривожному з огляду забезпечення протипожежної охорони в Остерському військовому лісгоспі? Про це і йдеться в розмові з директором ДП «Остерський військовий лісгосп», кандидатом сільськогосподарських наук Володимиром Борисовичем Брайком.
– Нелегкі часи нині переживає лісова галузь Чернігівщини, і прогнози невтішні – пов’язані як з податковим навантаженням на держлісгоспи, так і з викликами природи. Особливо нині турбує забезпечення ефективної протипожежної безпеки в наших остерських лісах, сусідами яких є військові полігони з властивими їм завданнями щодо бойової підготовки особового складу.
Таким чином, антропогенний фактор для ДП «Остерський військовий лісгосп» є визначальним, адже по сусідству з нашими лісами – завжди тисячі людей, чимало військової техніки, не кажучи вже про стрільби. Одним словом, живемо, як на пороховій бочці. Але труднощам і викликам щоразу протиставляємо сумлінність і високу фаховість лісівників у лісництвах й інших структурах лісгоспу.
Наш лісгосп найбільш тривожний щодо пожежної безпеки у структурі Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства. Тільки з весни минулого року у лісгоспі трапилося 34 загоряння (середня площа пожежі – 0,81 га), які тут справедливо називають «бойовими», бо наступити на нерозірваний бойовий снаряд можна так само легко, як і на лінії фронту. Пожежній охороні, яку ми створили, рівню її оснащеності, скажу прямо, можуть позаздрити навіть бувалі рятувальники. А лісових охоронців у нас лише 22.
Є дві пожежні машини. Одна новіша – 2014 року, а друга – аж 1985 року. Та наші умільці довели її до ладу, зробили все належне, щоб вона стала справді бойовою. До цього, зокрема, доклали рук старший майстер Олександр Миненок, електрозварювальник Євгеній Лановець і начальник гаража Микола Таран. І таких умілих майстрів своєї справи в лісгоспі чимало, що й забезпечує лісгоспу впевненість у тому, що кожне загоряння буде своєчасно виявлене і швидко ліквідоване.
Задля посилення пожежної безпеки в лісгоспі доглядається десятикілометрова лісова дорога, узбіччя якої розчищається від самосіву. Це запобігає загорянню від випадкової іскри з бойової техніки, яка часто-густо рухається саме цією лісовою дорогою на полігон. Доглядаємо квартальні просіки і створюємо протипожежні розриви.
Подбали в лісгоспі і про великі ємності для води, які розташовані безпосередньо в лісі, щоб забезпечити вчасне й ефективне пожежогасіння – це означає вчасно локалізувати його і не дати поширитись лісовим масивом.
Переконаний, що своєчасному виявленню місць загорянь сприяє і створення садиби Карпилівського лісництва безпосередньо в лісі. Все створили тут буквально з нуля, звівши власними силами приміщення самого лісництва, а також гараж, котельню для опалення усіх приміщень, де зберігається пожежний інвентар, запас води тощо. Якщо додати забезпечення масивів лісгоспу новозведеними спостережними вежами, технікою, паливно-мастильними матеріалами, спецодягом, утриманням пожежних спостерігачів, водіїв, трактористів, то стає зрозумілим, чому протипожежна безпека для лісгоспу «влітає в копієчку» – понад два мільйони гривень витратили за рік на належну протипожежну безпеку.
Хочу зазначити, що і відомі науковці зі світовим іменем виступають інструкторами для наших вогнеборців, – все ж таки меж удосконаленню, поліпшенню протипожежної безпеки бути не може. У березні Чернігівська ОДА у нас запланувала проведення спеціального об’єктового навчання на тему: «Запобігання пожежам, демонстрація способів гасіння пожеж у лісових масивах» спільно з представниками ДСНС та військових.
У мене є власна думка щодо лісових пожеж. Вважаю їх серйозною загрозою, оскільки, враховуючи високі температурні режими і кліматичні зміни, надалі рівень небезпеки постійно зростатиме. От і нинішня зима була безсніжною, а весна – посушливою, до того ж, пересихають і ті водойми, які ще донедавна напували звірів й оберігали ліс. Отож, маємо подвоїти, потроїти зусилля, щоб уберегти лісові масиви від вогню, вчасно запобігти виникненню пожеж, а коли ні – то своєчасно і успішно їх ліквідувати.
У пам’яті й досі спливає, як минулого року ми пережили 59 виїздів на пожежі, і їхня загальна площа тільки по лісгоспу склала 27,5 гектара. А 26 квітня нас серйозно підвели танкові навчання, під час яких відбулося загорання лісу одразу в дев’яти місцях. Враховуючи нечисленний штат, нам було складно гасити осередки. Довелося залучати додаткові сили. От і назбиралося в сумі 15 гектарів. Також в пам’яті залишилось, що напередодні свята «Дня працівника лісу» на території полігону в/ч А0665, де лісовим пожежним нашого підприємства прийшлося пліч-о-пліч з військовими зупиняти «червоного півня» протягом 14 годин.
Втім, прогрес є. Якщо, наприклад, взяти статистику минулих років, то пожежа тут була по півтора-два гектари. Нині середня площа пожежі за рік становить 0,5-0,8 га. Бо для боротьби з лісовими пожежами ми додатково самостійно виготовили чотири модулі. Уся техніка обладнана стаціонарними радіостанціями, а для лісової охорони придбали мотоцикли – їх у господарстві вісім. Як свідчить практика, використання мотоциклів дає економію у витратах пального та забезпечує мобільне пересування в лісі. Один із мотоциклів обладнали ще й стаціонарним радіозв’язком. У тривожному рюкзаку є каска, захисні окуляри, аптечка, вода, ліхтарик, захисні рукавички, респіратор, карта з зазначенням кварталів та пожежних водойм, позивні рацій та інформаційні блокноти. Щодо спостережних камер, то одна стоїть у нас в Десні, інша – в Карпилівському лісництві, – розповідає директор. – Їхні азимути чітко вказують квартал, де горить. Це економить кошти і час.
– Ми подбали про забезпеченість працівників в умовах гасіння лісових пожеж, починаючи від респіратора, аптечок і закінчуючи бензопилою, – підключається до розмови і лісничий Карпилівського лісництва Ігор Коханчук. – Ось, – показує на старенький ГАЗ-53, – переобладнали з асенізатора на пожежний. Тут бочка на 4,5 тонни, більше бере, ніж пожежна – 2,8 тонни. Єдине, що пожежна – це всюдихід, а «газон» не всюди може заїхати.
Догляд за лісом, боротьба з лісовими пожежами, утримання колективу – все це потребує значних коштів. А гроші в лісі можна заробити від реалізації деревини. Незважаючи на кризу, «Остерський військовий лісгосп» закінчив рік з прибутком і виконанням доведеного плану.
– Працювати завжди важко, не працювати – легко, – каже директор підприємства Володимир Брайко. – Наш колектив молодий та ініціативний, працює із задоволенням, при цьому наша молодь не лише працює, але й здобуває освіту, – не приховує свого задоволення колективом керівник.
Розмову вів Микола Тищенко
