Вовчі зграї нападають на села Чернігівщини

Нещодавно зграя вовків з довколишніх лісів забігла на подвір’я однієї з жительок села Неданчичі Ріпкинського району. Сіроманці розірвали і зжерли її 60-кілограмову вівчарку. Відвідали й інші подвір’я, причому не тільки вночі, а й у світлу пору доби. На щастя, на людей не нападали.

Місцеві кажуть, що нашестя вовків почалося з осені, хоча траплялися окремі випадки і раніше. Мисливці влаштовують облави на сіроманців, але хижаки, видно, дуже хитрі і не завжди таке полювання закінчується успіхом.

У селі Мньов Чернігівського району більше не чути собачого гавкання, бо пси щезли один за одним.  Не стало як породистих собак, так і звичайних дворняг. У дворі пані Надії вже кілька тижнів пустує собача будка. Від колишнього сторожа залишився тільки погризений ошийник. Чия це робота —  місцеві лише здогадуються. “Ми й досі не знаємо, що його вкрало. Вовки чи якась чупакабра забрала”, – журиться Надія Бабич.

Її сусід, колишній єгер, недорахувався вже двох мисливських собак. У їх зникненні підозрює вовчицю, яку разом із виводком бачили біля села. “Мабуть, приходять із Чорнобильської зони, там же вовків сила-силенна…  Вовчиця, зараз саме навчає вовченят, а собаки — легка здобич”, – пояснює Юрій Лутченко.

Поблизу Мньова у болотах справді поселилася вовча родина. Виводок — щонайменше четверо вовченят. Фахівці пояснюють, що дичини їм може не вистачати, тому біжать до сіл, ймовірно, аж із зони відчуження.  “І Дніпро  зараз не перешкода. А за ніч вовк пробігає до 50 кілометрів”, – вважає мисливствознавець Чернігівського відділення МРП Василь Сещенко.

Що вовки полюють на собак, мисливців не дивує. Бо багато псів не повертається з облав на вовків. Причиною може бути й помста людині. “Якщо провезти у машині  убитого вовка, то  слідом прийде друга половина вовчої сім’ї до самого двору. І помститься жорстоко  — «виріже» всю домашню живність, аж до корови. Почнуть з одного двору, а потім  і до інших дворів доберуться”, – попереджає мисливствознавець.

…Оскар поселився у вольєрі у дворі дідуся Олексія на місці зниклого Барсика. Господар запевняє, вовкам немає за що мститися мньовцям. На вовків тут давно ніхто не полював і виводків не забирав. Але місцеві мисливці вже планують облаву на сіроманців.

Фахівці стверджують, що вовки змушені заходити в села у пошуках їжі через те, що африканська чума «викосила» поголів’я диких свиней. Так це чи ні, але ні для кого не секрет, що вовчі зграї неодноразово наближалися і до північних сіл Корюківщини. Були випадки, коли власники підсобних господарств не дораховувалися качок, курей, кіз. «Почерк» був вовчий…
За оцінками досвідчених мисливців, кількість вовків у навколишніх лісах за останні роки помітно збільшилась. Торік навіть навесні, коли місцеві жителі вигнали худобу на пасовище, лісові хижаки вже не боялися наближатися до сіл і нападати на домашніх тварин.

Члени Перелюбської первинної організації мисливців вирішили припинити вовче свавілля. Грунтовно продумавши чергову «атаку» на сіроманців, люди з рушницями отримали непогані результати. Так, Володимир Смальоха (він, до речі, і розповів про цю подію) та Володимир Федченко вбили по вовку, а Валерій Тихоновський (всі згадані мисливці – мешканці Перелюбу) уполював лисицю.

Нинішньої зими сіроманці особливо знахабніли, – бідкається єгер Олег Голець із ТОВ СМП «Рись», що на Козелеччині. – Вони збиваються у зграї по 5-8 особин і нападають навіть на велетнів-лосів. Справжня біда для беззахисних травоїдних! Торік, наприклад, набрели в гущавині вже на останки лосихи і двох лосенят. Видно, що матір безстрашно захищала своє потомство. На місці нападу стільки снігу витоптано, стільки молодняку поламано, що й не сказати…

Варто відзначити, що вовк вважається одним із найнебезпечніших хижаків, особливо у випадку зараження його вірусом сказу. А оскільки ця тварина сильна, швидка й витривала,  вчені відзначають, що вона може покусати велику кількість людей, завдаючи жертвам глибоких рваних ран. Скажений вовк може й загризти людину до смерті. У селі Задеріївка Ріпкинського району саме скажений вовк нападав на жителів села та двох прикордонників.

До речі, багато випадків зараження людини сказом відбувається після контакту з дикими тваринами —лисицями, борсуками, вовками… Будьмо ж пильними і обережними! Особливо нині, коли у лісах і селах володарює багатосніжна, сувора зима з її бездоріжжям і нестачею поживи для диких тварин.

В’ячеслав Курилко,

головний спеціаліст відділу мисливського господарства Чернігівського ОУЛМГ