ЮРІЙ БОЛОХОВЕЦЬ: “СЬОГОДНІ МИ ВСІ СВОЇ ЗУСИЛЛЯ НАПРАВЛЯЄМО НА ПЕРЕМОГУ”

Юрій Болоховець тривалий час працював на підприємствах лісового господарства Чернігівщини – краї партизанської слави. У липні 2020 року розпорядженням Кабміну був призначений заступником голови Державного агентства лісових ресурсів України. А 17 лютого 2021-го на засіданні Уряду його призначили головою. Ми поспілкувалися з ним про галузь, пожежі, збитки та залишені росіянами в українських лісах “сюрпризи”.

 

Як почався ваш день 24 лютого?

Для мене 24 лютого почалося о 5 ранку з дзвінків від наших співробітників, які безпосередньо працюють у північних територіях — Київській та Чернігівській областях. Вони сказали, що почалося повномасштабне вторгнення, обстріли з градів, рухається броньована техніка.

Розмовляючи телефоном, я підійшов до вікна, і в цей момент пролунало кілька дуже гучних вибухів. Відразу стало зрозуміло, що це не салют. Ті відчуття запам’ятав на все життя.

 

Які були ваші перші рішення?

Я відповідаю за величезний колектив, це понад 40 тисяч людей по всій країні. Від Києва до Одеси, від Луганська до Закарпаття. Тому, ми перші години швиденько організували зв’язок, зібрали інформацію й налагодили роботу. Комунікація здійснювалася двічі на день із керівниками держпідприємств, обласних управлінь та іншими ключовими людьми. Ось так і почався мій день 24 лютого.

Головне завдання — допомога ЗСУ. Особливо в перші дні наші лісівники відіграли і відіграють зараз надзвичайно важливу роль. Вони безпосередньо розташовуються на місцевості, чудової її знають і можуть вирішити масу побутових питань: вказати дорогу Збройним силам, розмістити, професійно перевірити інформацію. Це дуже цінно, адже величезний потік інформації потребував перевірки. От цим, власне, зайнялися. Вибудована вертикаль оперативно запрацювала й дала добрі результати. Отримані від наших працівників відомості день у день були надзвичайно цінними.

Як би там не було, а наші ЗСУ часто заїжджають на незнайому для них територію. Їм потрібно знати, де вони можуть зупинитися й отримати побутові речі: електрику, воду, ресурси тощо.

У перші ж дні нам також стало зрозуміло, що варто організувати переміщення людей зі сходу на захід. Це був величезний потік наших працівників, їхніх родин, знайомих, інших людей, яких потрібно було зустріти, розмістити, напоїти чаєм, нагодувати та зорієнтувати. Швидко визначили людину, яка координувала переселення. Розміщували в лісгоспах, лісництвах всюди, де безпечно.

Також облаштовували пункти на кордоні, хто бажав їхали далі.

Одразу після деокупації ми приїжджали в регіони. Сумщина, Житомирщина, Чернігівщина. Проводили наради, спілкувалися з командою, оцінювали втрати. Я вважаю, для людей у регіонах дуже важливо, щоби керівник був поруч. Це надзвичайно велика мотивація.

 

Як рухалися росіяни?

Вони мали певні розвідувальні дані, проводили підготовку. У північних областях Сумщини, Чернігівщини, Київщини, Житомирщини переважно ліси і їм потрібно було ними пересуватися. Ліс, з одного боку, досить складна місцевість для переміщення великих військових частини, з іншого — є перевага невеликих партизанських загонів, диверсійних груп.

 

Це ваші працівники валили дерева, щоб ускладнити загарбникам рух?

Здебільшого це були наші. Звичайно, усе виконувалося за попереднім узгодження зі Збройними силами України. Адже важливо розуміти, проводячи такі операції, чи це не зашкодять нашим військам. Тому, саме ця взаємодія, яка була налагоджена з перших днів, вона, я вважаю, дала такі результати. Якщо були затримані ворожі колони на декілька годин, а іноді на декілька днів, то це і є результат.

 

У вас є камери спостереження. Яку роль вони відігравали?

У нас дуже велика мережа камер відеоспостереження. Велика кількість цих камер була пошкоджена росіянами, навмисно пошкоджена, але працюючі пристрої дані передавали Збройним силам. Або безпосередньо на певні підрозділи, які базувалися поблизу.

 

Як багато пожеж?

Збитки сягають десятків мільйонів гривень. Загалом, кількість пожеж зросла в десятки разів, у порівнянні з попереднім роком. Площа пожеж збільшилася майже в 100 разів. 2021 рік у нас був безпрецедентним. Ми пишалися тим, що зменшили пожежі. Їхня кількість була найменшою за останні 30 років. Таких результатів ми досягли завдяки технічному переоснащенню, підвищенню зарплат та злагодженій роботі з ДСНС.

Нині ситуація змінилася в гірший бік. Головною проблемою є те, що ми не можемо зайти своєчасно на гасіння цих лісових пожеж через мінування. Там, де відбуваються активні бойові дії, людей не пускають. На Херсонщині були такі випадки, коли наші працівники приїжджали на гасіння, а їх просто забирали в полон. У зв’язку з цим ми не можемо своєчасно реагувати.

На сході багато загорянь від обстрілів, навмисних підпалів зі стратегічною метою. Також маємо безліч залишених само запалювальних пристроїв, які приводяться в дію рухом тварини, або людини. Тому факторів, яких раніше не було, з’явилося дуже й дуже багато.

 

Гасите своїми силами?

У нас є тісна співпраця з ДСНС. Невеликі швидкі пожежі ми гасимо власними силами. Якщо пожежа охоплює понад п’ять гектарів, то нам на допомогу приходять пожежники.

Нині найгірша ситуація на півдні, зокрема в Херсонській області, та на сході України. Страждають Луганська, Донецька, Запорізька, Миколаївська області. Там у прямому сенсі за день вигорає тисяча гектарів лісу. Це рукотворні ліси, яким по 15–20 років, які дуже складно виростити. Сьогодні ми їх втрачаємо за один день.

Раніше ми висаджували ділянки, які передавалися під ведення лісового господарства. Наприклад, ми садили дерева в Олешківських пісках на Херсонщині, це одна з найбільших пустель Європи. Ми змогли досягти ефекту. Тобто ліс зупинив розширення пустелі.

 

Що знаходять у лісах після рашистів?

Побиту техніку, велику кількість замінованих предметів, нерозірваних боєприпасів, залишки побуту й так далі. Замінування там не піддаються логіці. Наприклад, на подвір’ї одного з лісництв, де є звичайне офісне приміщення, гараж і сарай, то надзвичайники там знімали по 70 мін. Мінувалися навіть шафи в столах кабінету. Тож потрібно очистити все наскільки це можливо.

 

Скільки ваших приміщень зруйновано?

Станом на сьогодні ми маємо дуже багато зруйнованих приміщень, це сотні одиниць. У нас знищено повністю практично 271 об’єкт. Це офісні приміщення, гаражні, цехи перероблення. Також знищено понад 130 одиниць автотранспорту, не говорячи про той, який мобілізований для ЗСУ. Загалом військам ми віддали майже 600 одиниць, тобто майже весь оновлений рухомий склад.

 

Це потрапляння снарядів?

Є потрапляння снарядів, є підриви на місці. Є підпали, які виникли з незрозумілих причин: обстріл чи навмисний підпал при відході.

 

Щось цінне виносили?

Дуже багато випадків. Знаєте, про цінне навіть не йдеться, бо виносили все. Комп’ютери, телевізори, офісні стільці. Знімали навіть прилади на автомобілях, спідометри, магнітоли, і так далі. Забирали все до таких дрібниць, що я не розумію, якого рівня має бути ментальність викрадача, коли він дістає касетний магнітофон, із ЗІЛа 1980 року випуску.

 

 

Скільки ваших людей покинуло роботу?

Я думаю, це одна з небагатьох галузей, яка в цей період часу так вистояла. Усі керівники обласних представництв знаходилися на місцях у Чернігові, у Сумах, на сході та півдні під час тих подій. Також працювали всі керівники держпідприємств, які є в нашому управлінні. Усі ключові люди, котрі забезпечують надзвичайно важливі напрями діяльності, — на місцях.

Є частина держслужбовців, яким ми дозволили працювати дистанційно. Звичайно, були запасні командні пункти із супутниковим інтернет-зв’язком. Дякувати Мінцифрі за Starlink’и. Частина людей у нас і до нині працює дистанційно, але цей відсоток із кожним днем зменшується й сьогодні таких не більше 10 % персоналу.

 

Були випадки викрадення лісів рашистами?

У мене немає підтверджених фактів, що вони викрадали і вивозили. По-перше, везти ліс з України в росію не логічно. Але те, що вони ці ліси пошкоджували і брали для укріплення своїх позицій, то це дійсно є. Великі об’єми і великі території.

 

Кілька місяців тому була інформація, що російська влада планувала вирубку і продаж лісів

Це була недостовірна інформація, яку не правильно зрозуміли. Дійсно, в Інтернеті ходило розпорядження шойгу. По факту вони брали ліси за місцем свого базування для будівництва своїх фортифікаційних споруд дійсно були.

 

Коли людям можна буде заходити в ліси?

Якщо війна закінчиться завтра, то, я думаю, не менше ніж через десятиліття. Професіонали не можуть зрозуміти логіку, для чого це робилося. Для чого мінувати шафу в офісному приміщенні. Я розумію, можна замінувати міст, проїзний шлях, стратегічне приміщення. Масштаб нині не можна оцінити. Таке враження, ніби стояло завдання по замінюванну кількості якихось точок на мапі.

У Київській області в нас, на жаль, загинув унаслідок підриву працівник, який з’їхав із розмінованої дороги на декілька метрів. Згодом на те місце прибули надзвичайники, почали знову розміновувати все довкола і знову там відбувся підрив. На щастя, усі залишилися живі та здорові. Тому, оцінити складно.

На жаль, у нас станом на сьогодні вже загинуло 20 працівників. Як у лавах Збройних сил, так і внаслідок підривів. 30 працівників отримали поранення.

 

Як змінився бюджет вашого відомства?

Ми перебуваємо в стадії активного реформування галузі. У нас в управлінні 160 державних підприємств на госпрозрахунку. Тобто вони самі мають заробити гроші зі своєї діяльності. У держслужбовців є певне зменшення виплат, премій і надбавок. Люди ставляться до цього з розумінням, тож ефективність не знизилась. До того ж, вони усвідомлюють, що сьогодні мають мобілізуватися.

У тих, хто працює на госпрозрахунку ситуація різна. У більш-менш безпечних областях, таких як Львів, Хмельницький, Рівне, Волинь, ми маємо суттєве випередження показників. Завдання поставлене таке, що західні регіони мають працювати як за себе, так і за тих, хто тимчасово не може працювати. Йдеться про Херсон, Луганськ, Донецьк. До прикладу, за перший квартал ми маємо 110 відсотків порівняно з попереднім періодом в реалізації продукції, 113 відсотків по сплаті податків. Я вважаю, сьогодні для країни надзвичайно важливо в умовах загального спаду показувати ріст.

 

Яких фахівців вам зараз не вистачає?

Не вистачає людей, які безпосередньо працювали в лісі. Це лісозаготівельники, люди, які працювали на лісокультурних роботах, вирощували ліси, охороняли від пожеж. Ось саме таких людей не вистачає, тому що основна частина наших фахівців мобілізована до ЗСУ.

 

Як ви шукаєте працівників у цей час?

По-перше, набрав чинності Закон про призначення людей в умовах воєнного стану. Він суттєво спрощує нам цю процедуру, і дає можливість заповнювати вакантні посади. Тому, з цього тижня ми вже робимо призначення.

По-друге, у нас є дуже потужна кадрова служба, у якій був напрацьований дуже великий кадровий резерв. Нині ми справляємося з поставленими задачами винятково цими способами.

 

Що ще ви передавали до ЗСУ?

Якщо говорити про деревну продукцію, яка активно використовується зараз для укріплень фортифікаційних споруд, то це десятки тисяч метрів кубічних. Якщо говорити про матеріальні цінності, такі як паливо, запчастини то це десятки мільйонів. Загалом, станом на кінець травня вартість матеріальних цінностей, переданих у військо, сягає 200 мільйонів гривень.

Якщо хтось думає, що це просто хтось комусь щось передав — ні. Ресурси передаються під дуже жорстким контролем і лише за погодженням військово цивільної адміністрації. Створені відповідні комісії на базі військово цивільних адміністрацій та Збройних сил, і майно переходить на баланс військових частин.

 

Як змінився ваш робочих день після повномасштабного вторгнення?

По-перше, я чітко зрозумів, що державні питання зараз номер один. Якщо раніше можна було більше уваги приділити й сім’ї, і собі особисто, то сьогодні незалежно від дня тижня й години я маю бути на зв’язку. Зобов’язаний приймати рішення, від яких залежить, можливо, чиєсь життя, або надзвичайно важлива річ для допомоги й наближення нас до перемоги. Сьогодні ми всі свої зусилля направляємо на перемогу. По можливостям кожного. Якщо це усвідомлення буде у громадян нашої країни — перемога стане ближчою.

 

par.in.ua 07.06.2022

https://par.in.ua/information/publications/95…