З історії лісів Чернігівщини
І сьогодні, і багато років потому професія лісівника була небезпечною. Кожен, хто працює у лісі потребує не лише значних теоретичних та практичних знань, а й безумовної витримки і готовності до викликів як професійних, так й історичних.
На рубежі життя. Драматичні події та випробування випали на долю лісівників у далекому 1920 році. Відтак, 16 жовтня дорогою на Чернігів поблизу села Жидиничі (неподалік від с.Ковпита) під час виконання службового завдання був убитий із рушниці завідуючий Пакульським лісозаготівельним відділенням Рувін Фрадін.
В документі Губернського лісового комітету, який зберігається у Державному архіві Чернігівської області значиться: «16 сего октября в 7 часов вечера, по дороге проездом в Чернигов, около д.Жидинич убит выстрелом из ружья заведующий Пакульским лесозаготовительным участком Рувин Фрадин. Расследованием, произведенным техруком Района Анисовцем обнаружено, что Фрадин ехал в Чернигов по делам службы, следовательно убит при исполнении служебных обязанностей, и что убийство совершено бандитами из мести за поведение работ Фрадиным по заданиям Гублескома…».
Втратила годувальника родина лісівника – дружина, 3 дітей (віком від 4 до 8 років) і сестра, яка мала вади слуху та мови.
Після трагічного випадку Комітет службовців 10 і 4 районів вийшли із проханням до керівних органів Губернського лісового комітету щодо постійної видачі допомоги (пайка) родині загиблого.
Деревина – стратегічний продукт у всі часи. Важливість і особливі умови лісівничої професії підтверджує наступний документ. Коменданту 10-го лісозаготівельного району (орієнтовно ліси діючого ДП «Чернігівський лісгосп») Половоцькому надходить лист із Чернігівської губернської надзвичайної комісії по боротьбі із контрреволюцією, шпіонажем, спекуляцією, бандитизмом і службових злочинів (лист № 576 від 26 січня 1921 року) про виділення дров паливних. Як наслідок – дрова із Жукотської лісосіки були терміново транспортовані гужовим транспортом. В ті часи один кінь на санях мав змогу здійснити навантаження та перевезення в кількості 2/8 кубічних сажнів (один сажень = 2,134 метра).
Стратегічний продукт – дрова у терміновому порядку заготовляли із лісових масивів нинішнього ДП «Чернігівський лісгосп» – транспортували в Чернігів із Яцевської, Моргулицької лісосіки. Для безперебійного функціонування залізного транспорту Чернігів-Крути із Буди в Муравійку. Окрім цього деревина чернігівських лісів використовувалася і в судно-, авіа- будівництві тощо.
Забезпечення лісом півдня країни і Чорного моря – першочергові завдання на той час Губернського лісового комітету. «…Снабжение таких пристаней, как Кордонсконе верфь, лежащей на Черниговской губернии, не может быть выполнено Черниговским гублескомом не только по принципиальным мотивам, но и по существу, так как Черниговщина несравненно беднее лесом, чем соседние с нею Гомельская и Минская губернии.. А также отсутствие санного пути, денежных знаков, продуктов и прочих условий, которые тормозят деятельность Гублескома… Все же, несмотря на все эти причины, приняты меры для постройки судов лесных материалов…» – документ ДАЧО. Першочергово для будівництва 3 суден, у відповідності до зазначеного документу, Чернігівським губернським комітетом було підготовлено 100 колод для бортових дошок,
Незаконні рубки лісу. Достатньо клопотів та збитків лісовому господарству завдавали самовільні рубки. У своєму листі (№362 від 8.07.1920) лісничого Руднянського лісництва до коменданта 10 лісозаготівельного району та відповідних керівних органів значиться: «Самовольные порубки приняли ужасающий характер: население не ограничилось расхищением леса на отведенных делянках. Последние дни рубят лес где попало. Скугари (прим. на сьогодні Михайло-Коцюбинська селищна ТГ) и другие прилегающие села вырубили даже защитную дачу «Комитет». Шесть красноармейцев, откомандированы в Чернигов. Осталась безоружная лесная стража, которая бессильна что-либо сделать для прекращения порубок, тем более, что порубщики приезжают в лес многими десятками и большей частью вооружены. Для прекращения порубок необходимо прислать вооруженный отряд, который бы арестовал в лесу хоть несколько человек и посадил в тюрьму».
Чергове звернення – від Любецького лісництва. У листі від 17.07.1920 року: «…В урочищах Топилов, Криничное вблизи д.Шкуранки (сьогодні у складі Любецької селищної ТГ) производится массовое хищение леса местными жителями, в присутствии сторожей, забирается в подводы строевой лес и дрова, сторожа подействовать такому самоуправству, будучи не вооружены не могут. Местная Редьковская милиция к прекращению краж леса никаких мер не принимает…».
Щоб зупинити масові незаконні рубки у всіх лісництвах Чернігівського повіту, комендант 10-го лісозаготівельного району клопотав у вищого керівництва ввести військову комендатуру, забезпечити всю лісову охорону зброєю та допомоги у вилученні вкраденого лісу. Втім клопотання не було задоволено в необхідному обсязі.
Боролися не лише із крадіями лісу. Шкоди насадженням завдавала гусінь соснового шовкопряду. Лісничий Пакульського лісництва навіть звертався до Всеукраїнського центрального управління лісами, для винагороди 17 лісникам, які окрім основних обов’язків доклали значні зусилля у боротьбі із шкідниками та мали значні витрати на взуття.
1936 рік. «Свавільні порубки лісу Краслянської лісодачі спричинили велику захламленість лісу, що спровокувало розповсюдження шкідників: короїдов/лубоїдов, які шкодитимуть і сусіднім дачам місцевого значення», – говориться в документі Держархіву. Боролися із шкідниками шляхом спалювання порубкових решток. В сусідній лісовій дачі зафіксовані незаконні рубки молодняка сосни.
Епідемія тифу. Як і сьогодні масові захворювання вражали людей і на початку XX- століття. Окрім війни та збройних конфліктів, вимушені були боротися із епідемією тифу. Умовами швидкого поширення масового захворювання було масове скупчення людей, відсутність належної медичної допомоги, антисанітарія. Хвороба не мала кордонів. Лісівники не стали виключенням. В архівних листах Пакульського лісництва та Губернського лісового комітету: «…в виду развивающей болезни – тифа, в связи с голодовкой, необходимо иметь на месте разработки фельдшера для оказания помощи рабочим, для чего прошу отпустить необходимые медикаменты и командировать фельдшера…», «эпидемические заболевания среди рабочих по заготовке топлива еще больше ухудшают катастрофическое положение Республики с топливом…».
Замість епілогу. Деревина як основний продукт лісу завжди потрібні для суспільства. Лісівники виконують дійсно стратегічні завдання щоб забезпечити якісним продуктом державу, відновити і захистити ліс.
За матеріалами Державного архіву Чернігівської області, Маківчук О.
На фото – документи Державного архіву Чернігівської області: список лісничих Чернігівської області 100 років тому (документ був відкритий уперше після передачі до архіву), карта-схема Чернігівського міськлісгоспу, лісів Куликівського райлісгоспу, лісових дач Ріпкинського лісництва, протокол лісопорушення та інші.
