Захистимо рекреаційні пункти від вандалізму і смітників
Ветерани нашої галузі пам’ятають, що ініціаторами побудови перших рекреаційних пунктів були лісівники Ніжинського державного лісогосподарського підприємства 30 років тому.
Відтоді такі ошатні, укомплектовані всім необхідним прихистки для подорожніх побудовано в усіх лісогосподарських підприємствах області — один кращий іншого: з альтанками, столами і лавами «під старовину», з визначеними місцями для вогнищ і для сміття, із зеленими газонами, клумбами, з інформаційними стендами про те, кому належить та чи інша ділянка красеня-лісу, як поводитися в ньому. Одним словом, маємо на всю область 12 гектарів лісового дива.
Розміщені обіч людних автомобільних магістралей Київ—Санкт-Петербург, Київ — Суми, Київ—Чернігів—Грем’яч і на місцевих трасах, що з’єднують села, вони дають можливість проїжджим і пішоходам не лише відпочити в комфортних умовах, але й ставлять за мету долучити людей до високої культури поведінки у наших лісах.
Так було довгий час. Щороку управління лісового та мисливського господарства витрачало певні кошти на підтримання рекреаційних пунктів у належному стані, хоча їх обслуговування — додаткова турбота працівників лісової галузі. Нехай і додаткова, нехай неоплачувана, але ставимося до неї відповідально, щоб і ті, хто не пов’язаний із лісовою галуззю, полюбили ліс, шанували його та про красу сіверянських лісів понесли звістку і в далекі світи.
Завжди гарно впорядковані рекреаційні пункти у Холминському, Добрянському, Остерському, Семенівському, Новгород-Сіверському, Борзнянському і Ніжинському держлісгоспах.
Та як не гірко нині констатувати, але весняний моніторинг рекреаційних пунктів засвідчив: ще частішими стали тут випадки вандалізму, нахабного їх засмічення, як і довколишніх лісів. З окремих місць відпочинку просто викрадено предмети їх облаштування, а якщо не викрадено, то понівечено, поламано і навіть спалено. Такі факти вже непоодинокі — вони трапляються в більшості лісгоспів, особливо обіч міжнародних автомагістралей.
Тож маємо немалий клопіт заново облаштовувати їх. Багато чого треба відремонтувати, перефарбувати, відволікаючи на це немалі кошти. А у придорожніх лісах що робиться! Сніг зійшов і постала печальна картина: і там, і там купи сміття, битих пляшок, пластику, ганчірок, викинутого старого мотлоху. Нехай навіть неподалік стоїть і контейнер з великим написом «для сміття», а все одно воно не в нього кинуте, а поруч.
Я переконаний, треба лісівникам ширше залучати громадськість сіл, розташованих біля рекреаційних пунктів, щоб як слід дати по шкідливих руках вандалів і тих, хто крадькома чи й нахабно захаращує ліс сміттям і усіляким непотребом.
Вже навіть сусіди наші—білоруси сором втратили: повертаючись із чернігівських, ріпкинських, городнянських ринків, влаштовуються на відпочинок та обід в наших прикордонних лісах або рекреаційних пунктах. Тут же і сміття залишають, бо в них там за подібне неподобство штрафи величезні, а у нас, хоч і впіймаємо на гарячому, копійчані. Але хіба це по-добросусідському, по-братському? Будучи гостем, господарю сміттям віддячити!
Та як би там не було, лісівники Чернігівщини в числі невідкладних весняних клопотів повинні навести лад на рекреаційних пунктах. Що потрібно — відремонтувати, відновити, де потрібно — пофарбувати. Бо відкриття туристичного сезону, коли і піші, і кінні, і на автомобілях так звані туристи полинуть сотнями в найкрасивіші місця Чернігівщини — до Голубих озер, до дібров, березових гаїв Прилуччини, Ніжинщини, Остерщини — не за горами. Та «відводячи душу» посеред такої краси, лісівники для них повинні надати не лише впорядковані рекреаційні пункти, але й забезпечити разом із громадськістю надійний їх захист від вандалів і смітників.
Володимир Перев’язко,
головний спеціаліст відділу лісового господарства Чернігівського ОУЛМГ