Живе ветеран на вулиці свого імені

13 Січня 2019 admin Главная страница » Новини Просмотров: 286

Ювій В. Балицького 80 років

18 січня 2019-го ветерану лісової галузі Чернігівщини Владиславу Балицькому виповниться 82 роки. Незважаючи на доволі поважний вік, Владислав Іванович палко вболіває за нинішній стан лісової галузі, особливо за грядущі і незворотні реформи. Будучи професійним меліоратором, Владислав Балицький прикіпив серцем до лісу ще у далекі 70-ті, коли прийшов працювати будівельником у Чернігівський лісгосп, а згодом на прохання заслуженого лісівника УРСР Івана Степановича Іжевського – до об’єднання «Чернігівліс».

Починав із посади виконроба на будівництві нижнього складу в селі Ревунів Круг. Що й казати, посада скромна, порівнюючи з тими, які займав у меліорації. Та, як мовиться, не місце красить…

Отут, на будівництві нижнього складу лісгоспу, і виявив Балицький свої здібності організатора на повен зріст, на ту висоту, з якої його помітив і легендарний вже на той час начальник об’єднання «Чернігівліс» Іван Степанович Іжевський, котрий, як розповідають, краще рентгена бачив тямущих спеціалістів і відбирав їх для роботи в лісогосподарській галузі області.

І коли у 1978 році завершилось будівництво нижнього складу в Ревуновому Крузі і був він зданий в експлуатацію з відмінною оцінкою, Іжевський запросив Балицького в управління об’єднання начальником відділу капітального будівництва. Отак і пов’язав свою подальшу професійну долю будівельник-меліоратор зі славною когортою лісівників Чернігівщини, ставши будівельником-лісівником.

З 1979 по 1996 рік Владислав Балицький побудував нижні склади в лісгоспах Добрянки, Семенівки, Холмів, під’їзні залізничні колії до них, понад добру сотню квартир для працівників лісгоспів, приміщень контор, а також дитсадків та інших споруд соціального призначення, які й досі зберігають у своїх стінах тепло його неспокійного турботливого серця.

А в сосновому бору на околиці Чернігова завдяки його невтомній будівничій енергії виросла ціла вулиця шістнадцятиквартирних будинків, у яких і досі мешкають родини працівників обласного управління, передаючи від покоління до покоління добру пам’ять про того, чиєю працею і завдяки чиєму організаторському хисту зведені ці добротні і затишні квартири.

В одному з таких помешкань живе і сам Владислав Іванович, зустрічаючи тут своїх численних друзів. У рідних стінах він зростив і виховав двох доньок — Тетяну і Олену, а зараз не натішиться онучкою Олею.

Вулиця з вивершеними на ній будинками колись носила ім’я радянського письменника Аркадія Гайдара, а нині – Степана Носа, однак усі лісівничі родини цю затишну вулицю під крилатими соснами давно називають поміж собою вулицею Балицького. А це ж радість — зустрічати рідних та друзів на вулиці свого імені!

Повернувся до Ревунового Кругу будівничий нижнього складу через 40 років – у вересні 2018-го, і тиха сльоза навернулася на його стомлене серце. Зруйновані, наче після війни цехи, розібрана залізнична колія, зарощу чагарниками адміністративні приміщення, склади, авто гараж. Подумав: чи варто було мерзнути днями і недосипати ночами, щоб через 40 років на місці свого витвору побачити руїну? Чи не спіткає подібна доля рідну лісову галузь? Ліс – це багатство, яке треба берегти та примножувати, – переконаний Владислав Балицький. І це багатство має працювати на благо всього народу.